Статут

Європейська Угода про Aupair

Країни-учасниці Ради Європи, які підписали дану угоду, вважаючи, що метою Ради Європи є досягнення більшої консолідації між її учасниками, зокрема з метою сприяння їх соціальному прогресу;

Беручи до уваги, що в Європі все більше і більше молодих людей, особливо дівчат, збираються влаштовуватися закордоном як "Aupair";

Вважаючи, що, не оцінюючи це розповсюджене явище критично, рекомендується визначити та стандартизувати у всіх країнах-учасницях умови, які регулюють роз розміщення Aupair;

Вважаючи, що розміщення Aupair в країнах-учасницях є важливим соціальним питанням з правовими, культурними та економічними передумовами, які виходять за національні кордони і через це набувають загальноєвропейського характеру;

Вважаючи, що люди, прийняті як "Aupair", не відносяться ні до категорії студентів, ні до категорії працівників, а до спеціальної категорії, яка поєднує в собі риси двох вищевказаних категорій, і що у зв‘язку з цим корисно вжити відповідні заходи;

Визнаючи особливу необхідність надання людям, які прийняті як "Aupair", відповідного соціального захисту, основаного на принципах, які викладені в Європейській Соціальній Хартії;

Вважаючи, що багато з цих людей є меншістю, яка протягом тривалого часу позбавлена підтримки своєї родини, і що в зв‘язку з цим вони повинні отримувати особливий захист в плані матеріальних та моральних умов в приймаючій країні;

Вважаючи, що тільки органи державної влади можуть повністю забезпечити та проконтролювати впровадження цих принципів;

Будучи впевненими в необхідності такої координації в рамках Ради Європи,

Дійшли згоди:

Стаття 1
Кожен Учасник Угоди зобов‘язується максимально сприяти виконанню умов даної Угоди на своїй території.

Стаття 2
1. Розміщення "Aupair" – це здійснюваний сім‘ями в обмін на надання певних послуг тимчасовий прийом молодих людей, які приїжджають з-за кордону з метою поліпшити свої лінгвістичні та по можливості професіональні знання, а також свій загальний рівень культури шляхом знайомства з країною, в якій вони перебувають. 2. Такі молоді іноземці надалі називаються "Aupair".

Стаття 3
Перебування "Aupair" не повинне перевищувати один рік.

Стаття 4
1. "Aupair" повинен бути у віці від 17 до 30 років.
2. Проте винятки для верхньої вікової межі можуть надаватися компетентними органами приймаючої країни в індивідуальному порядку у випадку належного обґрунтування.

Стаття 5
"Aupair" повинен мати видану не раніш ніж за три місяці до розміщення в сім‘ї медичну довідку, яка відображає його загальний стан здоров‘я.

Стаття 6
Права та обов‘язки "Aupair" і приймаючої сім‘ї, як ці права та обов‘язки зазначені в цій Угоді, повинні бути предметом писемної угоди, яка укладається між сторонами у формі єдиного документу, переважно до того, як "Aupair" залишить свою країну, чи протягом першого тижня перебування в приймаючій сім‘ї.

Стаття 7
В угоді, яка згадується в Статті 6, між сторонами повинно бути обговорено те, як "Aupair" буде розділяти життя в приймаючій сім‘ї, маючи одночасно певну ступінь незалежності.

Стаття 8
1. "Aupair" повинен отримувати проживання та харчування від приймаючої сім‘ї і, по можливості, жити в окремій кімнаті.
2. "Aupair" повинен мати достатньо часу для відвідування мовних курсів, а також для культурного та професіонального вдосконалення; будь-яка можливість оптимально організувати робочий час повинна бути використана з цією метою.
3. "Aupair" повинен мати як мінімум один повний вихідний щотижня (таким вихідним як мінімум один раз в місяць повинна бути неділя), а також мати повну можливість брати участь в церковних обрядах.
4. "Aupair" повинен отримувати певні кишенькові гроші, сума та періодичність виплати яких повинна бути зазначена в угоді, що згадується в Статті 6.

Стаття 9
"Aupair" повинен надавати приймаючій сім‘ї допомогу, що полягає у виконанні повсякденних обов‘язків. Час, що відводиться на їх виконання, не повинен перевищувати п‘яти годин на день.

Стаття 10
1. Кожний учасник Угоди повинен вказати в Додатку I до даної Угоди послуги, на отримання яких "Aupair" має право у випадку хвороби, вагітності чи нещасного випадку.
2. Якщо послуги, що вказані в Додатку I, не покриваються в приймаючій країні законодавством з національної соціальної безпеки чи іншими планами, то, беручи до уваги положення міжнародних угод чи норми Європейського Співтовариства, компетентний член приймаючої сім‘ї повинен надати страховку за свій рахунок.

Стаття 11
1. Якщо угода, що згадується в Статті 6, укладена на невизначений термін, то будь-яка зі сторін має право розірвати її, повідомивши іншу сторону мінімум за два тижні.
2. Незалежно від того, була укладена угода на визначений термін чи ні, вона може бути миттєво розірвана однією зі сторін у випадку серйозного порушення іншою стороною, чи у випадку інших серйозних обставин.

Стаття 12
Компетентні органи влади кожної з країн-учасниць Угоди повинні призначити суспільні органи, а також можуть призначити приватні організації для вирішення питань, пов‘язаних з розміщенням "Aupair".

Стаття 13
1. Кожна з країн-учасниць Угоди повинна направляти Генеральному Секретарю Ради Європи кожні п‘ять років доклад у визначеній Комітетом Міністрів формі, який стосується виконання положень Статей 1-12.
2. Доклади країн-учасниць Угоди повинні бути надані для розгляду Урядовому Соціальному Комітету Ради Європи.
3. Урядовий Соціальний Комітет повинен надати Комітету Міністрів доклад з висновками;

Стаття 14
1. Дана Угода повинна бути відкрита для підписання членам Ради Європи, які можуть стати його учасниками:
a. підписавши без застережень стосовно її ратифікації чи прийняття; чи
b. підписавши з застереженнями стосовно її ратифікації чи прийняття з наступною ратифікацією чи прийняттям.
2. Документи про ратифікацію чи прийняття повинні бути надані Генеральному Секретарю Ради Європи.

Стаття 15
1. Дана Угода повинна набрати чинності через місяць після приєднання трьох країн-учасниць Ради Європи до Угоди згідно зі Статтею 14. 2. Для будь-якої країни-учасниці Ради Європи, яка надалі підпише Угоду без застережень стосовно її ратифікації чи прийняття, або ратифікує чи прийме її, Угода повинна набрати чинності через місяць після її підписання чи після передачі документа про ратифікацію чи прийняття.

Стаття 16
1. Після набрання чинності даною Угодою Комітет Міністрів Ради Європи може запропонувати будь-якій країні, що не є членом, приєднатися до Угоди.
2. Таке приєднання до Угоди повинно бути здійснено шляхом надання Генеральному Секретарю Ради Європи документу про приєднання, який повинен набрати чинності через один місяць після його надання.

Стаття 17
1. Будь-яка країна, що підписує Угоду та надає документ про ратифікацію чи прийняття, або країна, що приєднується і надає документ про приєднання до Угоди, може вказати територію чи території, на яких буде діяти дана Угода.
2. Будь-яка країна, що підписала Угоду, під час або після передачі документу про ратифікацію чи прийняття, а також будь-яка країна, яка приєднується до Угоди, під час або після передачі документу про приєднання до Угоди, надав заяву на ім‘я Генерального Секретаря Ради Європи, може продовжити дію Угоди на будь-яку вказану в заяві територію, за міжнародні відносини якої вона несе відповідальність або від імені якої вона вповноважена брати на себе зобов‘язання.

Стаття 18
1. Будь-яка країна, що підписала Угоду, під час підписання або передачі документу про ратифікацію чи прийняття, а також будь-яка країна, яка приєднується до Угоди, під час передачі документу про приєднання, може заявити про використання одного чи декількох застережень, що передбачені в Додатку II до даної Угоди. Інші застереження не приймаються.
2. Будь-яка країна, що підписала Угоду, чи учасник Угоди можуть повністю або частково відмовитися від застережень, прийнятих у відповідності з попереднім параграфом, шляхом передачі Генеральному Секретарю Ради Європи заяви, яка повинна набрати чинності з моменту її отримання.

Стаття 19
Будь-яка країна, що підписала Угоду, під час підписання документу про ратифікацію або прийняття, а також будь-яка країна, що передає документ про приєднання, повинна вказати послуги в Додатку I згідно з умовами параграфу 1 Статті 10.

Стаття 20
1. Ця Угода повинна залишатися в силі протягом необмеженого терміну.
2. Будь-який з учасників Угоди має право розірвати дану Угоду, подавши повідомлення Генеральному Секретарю Ради Європи.
Розірвання повинно набути чинності через шість місяців після отримання Генеральним Секретарем такого повідомлення.